Історія села

ДІсторія селаубов’язівка – селище міського типу, центр селищної ради. Розташована за 18 км. на південний схід від м. Конотопа і за 8 км. від залізничної станції Дубов’язівка. Селищній раді підпорядковані села – Сім’янівка, Коханівка, Білозерка, Полтавка, Гамаліївка, Тополине. Через селище проходить шосейний шлях по трасі Конотоп – Суми.

На місці Дубов’язівки раніше був дубовий та в’язів ліс. Поміщик Костянецький поселив тут своїх кріпаків. Таким чином був заснований хутір, який почали називати Дубов’язівка.

Хутір Дубов’язівка виник в ХVIII-ХІХ ст. (перша назва – Дубов’язівщина). Уперше він згадується в 1859 році, коли за описом тут налічувалося 17 дворів. Селяни були в тяжкому становищі. Вони відробляли панщину по 5-6 днів на тиждень.

Населені пункти Дубов’язівської селищної ради, Коханівка та Сім’янівка , виникли раніше від Дубов’язівки . Сім’янівка виникла в другій половині ХVII ст. Частина с. Сім’янівки універсалом 1679 р. була передана Федору Кандибі й називалася Кандибівкою. Дубов’язівка мала вигідне положення: недалеко проходила залізнична колія, навкруги багатий ліс, рівнинна місцевість, родючі землі, тому вона почала швидко будуватись.

У 80 ті роки ХІХ ст. поміщикам належало 3000 і 3500 десятин усієї землі в Дубов’язівці.

73 бідняцькі двори мали 62 дес. землі, а решту 438 дес. прибрали до рук

20Історія села куркулів, у яких на двір припадало від 20 до 25 десятин. У 1888 році паном Зараховичем була побудована гуральня (спиртовий завод), а в 1898 році була побудована паном Кандибою цукроварня (цукровий завод) . Сюди почали йти на заробітки селяни з навколишніх сіл.

У другій половині ХІХ ст. на Україні швидко розвивалося цукроваріння. Це різко підвищило попит на цукрову сировину. Поміщики та куркулі починають запроваджувати посіви цукрових буряків, а згодом збільшувати площі посіву, які оброблялося селянською біднотою. Умови праці на бурякових плантаціях були тяжкими, а оплата праці – низька.

На території Дубов’язівки радянська влада була встановлена 28 жовтня 1917 року. Але її придушили загони Центральної Ради. 1919 року село перебувало в руках денікінських бандитів, які грабували цукровий завод і місцеве населення. Остаточно Радянська влада була встановлена в грудні 1919 року. Селище Дубов’язівка в основному сформувалось і виросло за роки Радянської влади.

Після громадянської війни розпочали відбудову господарства. Ще в 1919 році було відкрито двокласну школу, яку через рік перетворено на семирічку.

Весною 1923 року при школі виникли піонерська організація. Діяв клуб та бібліотека.

У вересні 1921 року цукровий завод став до ладу та швидко відновив виробництво цукру, збільшував потужність. За перший сезон робітники виробили 13920 пудів цукру, а пізніше велися відбудовні роботи й на спиртовому заводі.

У 1923 році при цукровому заводі створено медпункт, який відігравав значну роль в охороні здоров’я робітників , населення .

Хутір Дубов’язівку, підпорядкований Сім’янівській сільській раді, у 1923 році перетворено на центр сільської ради Конотопського району.

У 1926 році до цукрового заводу було прокладено залізничну лінію широкої колії, пізніше вона була продовжена до спиртового заводу. Це створило сприятливі умови для розвитку заводів та їх рентабельної роботи.

У березні 1928 року Дубов’язівка стала селом і залишилась центром сільради Конотопського району, спочатку Київської, а потім Чернігівської області.

Наша країна вступила в новий етап свого розвитку, – перехід селян до колективного введення господарства. Цукровий завод економічно заохочував колгоспи, щодо розширення посівних площ цукрових буряків, готував на своїх курсах ланкових для вирощування цієї культури.

Одним із найважчих і найтрагічніших періодів історії Конотопщини був голодомор 1932-1933 років. Він почався в Україні ще у грудні

1931 року. Нереальні завищені плани хлібозаготівель і посуха у

1932-1933 роках призвели до загибелі мільйонів українців.

Переживши голод, працездатне населення продовжувало працювати на заводах і в колгоспах.

22 січня 1935 року село Дубов’язівка стало районним центром Чернігівської області, а 10 січня 1939 року, після утворення Сумської області, Дубов’язівський район було включене до її складу.

Семирічна школа ще в 1935році була реорганізована в середню. У ній навчалося 1036 учнів, працювало 38 учителів.

У вересні 1936 році відкрито звуковий кінотеатр, працював клуб. Були споруджені приколійні склади хлібоприймального пункту, овочево-приймальний пункт,склади мінеральних добрив, отрутохімікатів, пального і мастил Курилівської МТС. Були також побудовані склади, хлібопекарня, магазин. Розширилося житлове будівництво на заводах, а також споруджувалися комунальні житлові приміщення сільської ради. Значно більше стали випускати продукції цукровий та спиртовий заводи.

Мирну працю радянських людей перервали німецько-фашистські загарбники. Багато дубовя’зівців пішло на фронт. Трудівники будували оборонні споруди; евакуювали устаткування заводів у глибокий тил.

1Історія села1 вересня 1941 року гітлерівці вдерлися в Дубов’язівку. Окупанти грабували державні установи й підприємства, колгоспи, мирних жителів, розстріляли 15 громадян, 99 чоловік вивезли на каторжні роботи.

У 1943 році фашисти під час втечі піддали тяжкому бомбардуванню з повітря населений пункт, знищили й спалили цукровий завод, приміщення середньої школи, склади і магазини кооперації, приміщення радіовузла,клуб спиртового заводу, склади хлібоприймального пункту, овочеві склади, багато житлових приміщень, які належали заводам та окремим громадянам села, господарські будівлі колгоспів.

СІсторія селавято шанують у Дубов’язівці тих, хто загинув у боротьбі за Радянську Вітчизну. У парку, у братській могилі поховано 9 воїнів різних національностей Союзу РСР, які загинули під час визволення населеного пункту від фашистських варварів. Біля могили стоїть скульптурний пам’ятник. Споруджений обеліск на честь уродженців села , які полягли на різних фронтах Великої Вітчизняної війни.

Тяжко було відбудовувати господарство після війни. Промислові підприємства були зруйновані, а з й приміщення. Держава виділяла великі кошти на відбудову господарства.

Історія села Виконкому районної Ради депутатів трудящих відбудування середньої школи і клубу було об’явлено всенародним. Учителі, учні, батьки і молодь приймали активну участь у відбудові школи та Будинку культури. Налагоджуючи господарство, дубов’язівці відбудували пошкоджену залізничну колію до обох заводі. Поступово життя налагоджувалось. Почали працювати лікарні, хлібопекарня, торгівельні точки, їдальня, лазня. За 1946-1950 рр. трудівники відбудували і дообладнували цукровий завод, зробили його потужнішим, ніж був до війни. Переобладнаний спиртовий завод повністю став до ладу у1944, а в 1947 році досяг довоєнного рівня виробництва.

Із січня 1957 року Дубов’язівка стала селищем міського типу. 7 червня 1957 року Дубов’язівський район було ліквідовано, а селище включено до Конотопського району.

Зовсім невпізнаним стало селище. Зростає торгова мережа, поліпшується обслуговування нею населення, збудовано 10 магазинів, побутовий комбінат, відкрито їдальню для дорослих та дітей. Дубов’язівський хлібзавод забезпечує своїми виробами не тільки місцевих трудівників, а й жителів сіл та району.

Історія села

Духовними оберегами селища з давніх часів були храми. На жаль, за радянських часів більшість старовинних споруд було зруйновано, відомостей про них залишилось дуже мало. Одним з найкрасивіших храмів ХІХ століття був храм у селі Сім’янівка, побудований у стилі бароко на кошти місцевого поміщика-мецената Гамалії. Куполи храму, «царські врата» були позолочені, ризи розшиті золотом, кубки зроблені з чистого золота. З міста Іваново були закуплені жінки-кріпачки, які вишили для храму рушники та килими. Цей храм закрили після революційних подій .З отриманням нашою державою незалежності та початком духовного відродження нації, що ґрунтується на загальнолюдських, християнських цінностях і настановах Св. Отців Церкви, населення розриваючи пута атеїзму, починає повернення в лоно Св. Православної Церкви. Не були виключенням і віруючі люди селища Дубов’язівка у своєму прагненні мати храм Божий. Тим більше, що в дорадянські часи жителі навколишніх поселень мали змогу відправляти службу Божу в храмі села Сім’янівка. Питання стосовно храму було підняте не випадково і отримало широку підтримку як віруючих , так і інших категорій населення. По благословенню Сумського і Охтирського єпископа Никанора і при великій допомозі благочинного Конотопського району протоієрея о. Степана Шутко було організовано громаду молитвенного будинку. Тоді ж на загальних зборах парафії селища Дубов’язівка було прийнято і затверджено статутрелігійної громади від 21 березня 1993 року. Не маючи на перших порах відповідного приміщення, представники громади з вернулися до голови правління Дубов’язівського робкоопу Зеленського І.І. з проханням про продаж колишнього взуттєвого магазину для реорганізації під Божий храм.

19 березня 1993 року уповноважені пайовики Дубов’язівського робкоопу дали свою згоду на продаж громаді приміщення взуттєвого магазину за 272 тисячі 210 карбованців. Завдяки зусиллям віруючих людей було зібрано відповідну суму, після укладення договору купівлі-продажу і оформлення відповідної документації розпочалося переобладнання магазину. Віруючим на користь церкви були подаровані ікони, рушники та інші речі необхідні для проведення служби й інтер’єру церкви. 6 травня 1993 року в правлінні по справах релігії при Сумській облдержадміністрації було зареєстровано за № 228 статут релігійної громади Свято-Троїцької церкви Української Православної церкви Києво-Московського патріархату, який підписав представник президента України в Сумській області А.О.Єпіфанов.

Благочинний протоієрей о. Степан (Шутко) у супроводі о. Василія (Попович), настоятеля Дептівської Різдва Пресвятої Богородиці церкви та о. Ігоря – настоятеля Гутянської церкви освятили престол в честь Святої Трійці. За наказом архієпископа Сумського і Охтирського Никанора, настоятелем Свято-Троїцької церкви селища Дубов’язівка призначено ієрея о. Василія (Поповича). Освячення реконструкції приміщення храму було здійснено єпископом Глухівсько-Конотопської єпархії Іонафаном. У 1995 році з благословення о. Василія було організовано церковний хор, внаслідок чого богослужіння стало відбуватися в повній відповідності церков та канона

За останні роки серед промислових підприємств району колективом Дубов’язівського спиртозаводу досягнуто найкращих показників. Підприємство постійно нарощує виробництво товарної продукції, своєчасно виплачує своїм працівникам заробітну плату. Основна його продукція – спирт етиловий не денатурований «вищого очищення», «екстра» та лікарський засіб «спирт етиловий».

На сьогоднішній час в Дубов’язівці працюють: спиртовий завод, хлібозавод, сільськогосподарські підприємства ТОВ «Сектор – Кон», лікарська амбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, спеціалізована школа І-Ш ступенів, будинок культури, бібліотека, приватні крамниці, поштове відділення.

2017 році шляхом добровільного об’єднання Дубов’язівської селищної, Красненської, Курилівської, Тернівської, Салтиківської та Шпотівської сільських територіальних громад утворено нову — Дубов’язівську селищну територіальну громаду.

Для обрання нової представницької влади та селищного голови, Центральна виборча комісія призначила перші вибори депутатів Дубов’язівської селищної ради та Дубо’язівського селищного голови на неділю 29 жовтня 2017 року. Початок виборчого процесу оголошено з 9 вересня 2017 року.

Варто зазначити, що до складу цієї громади увійшли: селище міського типу Дубов’язівка, села Базилівка, Вишневе, Гамаліївка. Капітанівка, Коханівка, Красне, Курилівка, Лебедєве, Рокитне, Першотравневе, Полтавка, Салтикове, Сім’янівка, Тернівка, Шпотівка  селища Білозерка, Білоусівка та Тополине.

Відомості про територіальні громади, що увійшли до складу спроможної територіальної громади станом на 01.01.2018

Історія села